Синдром Леннокса-Гасто: безпека, доступність, розуміння
1 листопада у світі відзначають Міжнародний день поінформованості про синдром Леннокса-Гасто (International Lennox-Gastaut Syndrome Awareness Day). Це рідкісна, тяжка форма епілепсії, яка найчастіше проявляється в ранньому дитинстві (зазвичай у віці від 2 до 8 років) та характеризується різноманітними типами судомних нападів, когнітивною затримкою та порушеннями поведінки.
Для Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА та медичної спільноти регіону цей день – важливий привід нагадати про пацієнтів із тяжкими порушеннями розвитку та подивитися на проблему крізь призму безбар’єрності.
Синдром Леннокса-Гасто названий на честь американського невролога Вільяма Леннокса та французького невролога Анрі Гасто. Основні характеристики стану:
- Поліморфність нападів: у пацієнтів можуть виникати тонічні, атипові абсанси, міоклонічні та атонічні напади (так звані drop attacks або напади падіння).
- Когнітивні та поведінкові порушення: поступове сповільнення або затримка психічного розвитку, труднощі з комунікацією, іноді гіперактивність чи розлади аутистичного спектра.
- Резистентність до лікування: напади часто важко піддаються стандартній протисудомній терапії, що вимагає тривалого мультидисциплінарного супроводу.
Коли ми говоримо про безбар’єрність у контексті рідкісних неврологічних захворювань, йдеться не лише про пандуси чи шрифти Брайля, а про створення дружнього, безпечного середовища без соціальних та фізичних перешкод.
Багато людей із СЛГ не мають вербального мовлення. Використання альтернативної та додаткової комунікації (АДК) у медичних закладах допомагає лікарям і пацієнтам краще розуміти одне одного.
Варто додати, що інформування суспільства руйнує стигму. Епілептичний напад у громадському місці досі викликає у перехожих паніку чи осуд через неосвіченість. Толерантність і знання алгоритму першої допомоги при судомних станах – це теж форма безбар’єрності.
До того ж синдром Леннокса-Гасто – це випробування не лише для пацієнта, а й для родини, яка часто здійснює цілодобовий догляд. Безбар’єрність тут означає «доступність послуг»: коли батьки знають, куди звернутися по паліативну, психологічну, реабілітаційну чи юридичну допомогу, а спеціалісти володіють сучасними протоколами ведення таких хворих.
«Безбар’єрність у медичному просторі для пацієнтів із синдромом Леннокса-Гасто та їхніх родин – це насамперед про рівність прав на безпечне та зрозуміле лікування. Наша мета на рівні області – зробити так, щоб кожна родина, яка стикнулася з цим складним діагнозом, не залишалася наодинці зі своєю проблемою. Доступні лікарні без фізичних перешкод, лікарі, готові до ефективної комунікації без бар'єрів, та широка психологічна підтримка батьків – це ті кроки, які ми щодня впроваджуємо для покращення якості надання допомоги дітям та дорослим із орфанними захворюваннями в нашому регіоні», – коментує амбасадорка безбар’єрності у галузі охорони здоров’я на Чернігівщині Тетяна Лебедєва.
За консультаціями щодо маршруту пацієнта з рідкісними неврологічними розладами можна звертатися до профільних дитячих та дорослих неврологів закладів охорони здоров’я області.
Пам’ятаймо: суспільство є сильним настільки, наскільки воно піклується про тих, хто найбільше потребує підтримки. Зробити світ навколо трохи доступнішим – означає дати право на повноцінне, безпечне життя кожній людині.
Офіційний сайт Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації