Щороку 8 травня Україна разом із європейською спільнотою відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій віні 1939–1945 років. Це день глибокої скорботи, осмислення трагедії та вшанування кожного, хто боровся за право жити у вільному світі.

Для медичної спільноти Чернігівщини ця дата має особливе значення. Історія нашої області – це не лише хроніка бойових дій, а й літопис безприкладної мужності лікарів та медсестер.

Сьогодні ми згадуємо видатних земляків та колег, які врятували тисячі життів під час Другої світової війни та відбудовували медицину Чернігівщини у повоєнні роки:

- Микола Амосов – легендарний хірург, чий шлях розпочався саме на фронтах Другої світової війни у складі пересувного польового шпиталю. Його досвід оперування в екстремальних умовах згодом став основою для світових проривів у кардіохірургії. Значну частину свого життя та практики він пов’язав з Україною, ставши прикладом для багатьох поколінь наших лікарів.

- Олександр Богомолець – уродженець Чернігівщини, чиї наукові розробки з консервування донорської крові врятували мільйони життів на фронтах війни. Його методи переливання крові стали ключовими для роботи військових шпиталів того часу.

- Микола Федюнін – підполковник медичної служби, який у 1946 році очолив Чернігівський військовий шпиталь. Під його керівництвом заклад перетворився з евакуаційного госпіталю на передовий центр відновного лікування для ветеранів.

- Микола Галицький – земський лікар з Ніжина, який, попри похилий вік, продовжував лікувати мешканців області в роки окупації та важкі часи війни, зберігаючи медичну інфраструктуру регіону.

У роки Другої світової війни медики Чернігівщини здійснювали неможливе. Тільки за офіційними даними, через Чернігівський військовий шпиталь та розгорнуті евакопункти пройшли десятки тисяч поранених, більшість з яких завдяки професіоналізму лікарів повернулися до життя.

Сьогодні ми бачимо пряму паралель: як і вісім десятиліть тому, наші медики – лікарі Чернігівської обласної лікарні, міських та районних медзакладів – тримають свій фронт під обстрілами та у надскладних умовах. Досвід ветеранів медицини минулого століття сьогодні став духовним орієнтиром для тих, хто рятує захисників України.

Історія Другої світової війни довела: перемога неможлива без міцного зв’язку між воїном і медиком. Сьогодні, у час великої війни за незалежність України, ця істина стала нашою щоденною реальністю. Наші захисники та захисниці виявляють надлюдську мужність на передовій, а медичні працівники стають їхніми ангелами-охоронцями, витягуючи героїв з того світу під гуркіт канонади.

Ми низько вклоняємося ветеранам, які зупинили нацизм у 1945-му, і нинішнім воїнам Збройних Сил України, які стримують агресора зараз. Ваша відвага дає нам можливість працювати, а наша робота – це ваш надійний тил і віра у відновлення.

Ми пам’ятаємо про мільйони жертв Другої світової війни та вшановуємо кожного, хто віддав життя за свободу. Символ червоного маку сьогодні об’єднує пам’ять про полеглих героїв минулого та глибоку шану до сучасних захисників України.

Вічна пам’ять загиблим. Слава українським воїнам! Слава українським медикам! Разом до Перемоги!