Туберкульоз є однією із найдревніших хвороб людства. Підтвердженням цього являються археологічні знахідки останків людини періоду неоліту (5 тисяч років до нашої ери) та Єгипетських мумій (2700 років до нашої ери) з туберкульозним ураженням хребта.

Минуло немало часу, але проблема туберкульозу залишається актуальною і насьогодні. Якщо раніше туберкульоз вражав соціально-незахищені верстви населення, то тепер ця хвороба не знає ні кордонів, ні соціальних бар’єрів.

За даними ВООЗ третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн. Офіційно епідемію туберкульозу в Україні ВООЗ оголосила у 1995р. Свого «піку» захворюваність на туберкульоз в нашій країні досягла у 2005р., коли показник збільшився втричі порівняно з до епідемічним періодом (майже 100 випадків на 100 тис. населення).

За даними МОЗ, на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (81 випадок на 100 тисяч населення) та посідає за цим показником сьоме місце в Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров'я після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та Казахстану.

Найвищий показник захворюваності на всі форми активного туберкульозу зареєстровано у південно-східних регіонах України (більше 80 випадків на 100 тис. населення).

За даними ВООЗ, за останні роки наша країна, досягла певних успіхів у подоланні туберкульозу. Але незважаючи на тенденцію щодо стабілізації показників захворюваності на туберкульоз та смертності від цієї хвороби, епідемічна ситуація в Україні є нестійкою. Небезпека сучасної епідемії полягає в тому, що в останні роки значно зросла кількість форм туберкульозу стійких до протитуберкульозних препаратів. Іншою небезпечною стороною епідемії є сполучення туберкульозу з ВІЛ-інфекцією (СНІДом). Понад 30% ВІЛ інфікованих хворіють на туберкульоз і близько 40% із них помирає від цієї недуги.

Туберкульоз - це інфекційне захворювання, що викликається специфічними збудниками (мікобактеріями) і характеризується переважним ураженням легень, але можливе ураження і всіх інших органів людини.

Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться День боротьби з туберкульозом, саме в цей день у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу, який був названий його ім’ям – паличка Коха (сьогодні -мікобактерія туберкульозу - МБТ).

Збудники туберкульозу відрізняються високою стійкістю до впливу різних факторів. Особливо високостійкі мікобактерії туберкульозу в висохлому мокротинні хворого на туберкульоз. У вуличному пилу вони зберігаються близько двох тижнів, на сторінках літератури і предметах до 3-х місяців. У річковій воді до 5 міс., в ґрунті – 1–2 міс., у фекаліях і на пасовищах – більше 1 року, в молочних продуктах (масло, сир та інші), що зберігаються на холоді – до 10 міс. При температурі мінус 23 ° С мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років, а сонце їх вбиває лише від 7–10 хвилин (пряме) до 2 – 6 годин (розсіяне). Навіть в 5-10% розчині соляної та сіркової кислоти бактерії зберігають життєздатність протягом доби.

Джерело інфекції. Основне джерело зараження – хвора людина з активною відкритою формою туберкульозу вона виділяє у зовнішнє середовище від 20 млн. до 6 млрд. мікобактерій туберкульозу. Також джерелом туберкульозної інфекції можуть бути хворі сільськогосподарські тварини, птахи, риби і відповідно заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, в яких живуть, розмножуються збудники туберкульозу. Але інфікування від них відбувається рідко.

Шляхи передачі. Повітряно-крапельний; аліментарний (харчовий); контактний; внутрішньоутробний.

Сприйнятливість організму до туберкульозної інфекції. Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють імунітет і залишаються здоровими.

Фактори ризику. Найбільш значущий фактор ризику по всьому світу — це ВІЛ. Наступні категорії людей входять до групи високого ризику інфікування ТБ: люди, що приймають ін'єкційні наркотики, жителі та співробітники територій, де збираються вразливі категорії населення (наприклад, в'язниці та притулки для бездомних), бідні люди, що не мають доступу до адекватного медичного догляду, етнічні меншини з групи високого ризику, діти, що перебувають у тісному контакті з людьми з групи високого ризику, а також медичні працівники, що обслуговують такі категорії населення. Люди, що палять цигарки та страждають алкоголізмом знаходяться під удвічі більшим ризиком, ніж ті, що не вживають.

Симптоми: постійна немотивована слабкість, підвищена втомлюваність, погіршення або відсутність апетиту, втрата ваги, тривала лихоманка (частіше з невисокими показниками температури тіла - 37,0-37,5°С), пітливість (переважно в ночі), тривалий кашель (протягом 3-х тижнів і більше, з відходженням харкотиння чи без нього), задишка, кровохаркання.

Діагностика. Для своєчасної діагностики туберкульозу всі діти до 14 років повинні проходити щорічну туберкуліно-діагностику, тобто пробу Манту. Ця проба вважається позитивною при діаметрі папули 5 мм і більше, яку вимірюють через 72 год. після проведення реакції. Все доросле населення повинно раз у рік обстежуватися методом флюорографії.

Профілактика. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами; користуватися особистими предметами гігієни; вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків; повноцінно харчуватися; не купувати продукти на стихійних ринках; регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні; оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків.

Звісно, краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Пам’ятайте! Чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим ефективніше його лікування. Будьте пильні!